Як працюють грантові угоди в програмі BraveTech EU

BraveTech EU із бюджетом €100 млн відкриває нові можливості для українських оборонних стартапів. Грантові умови тут жорсткі: від правильного оформлення IP та обмежень на передачу технологій до правил end-use/end-user і фінансової звітності. Це не легкі гроші, а маршрут із хакатонів, матчмейкінгу й аудитів, де інновація поєднується з дисципліною.

Оформлення інтелектуальної власності: Background та Foreground

Щоб зрозуміти логіку грантових угод, важливо розділити два рівні інтелектуальної власності. Background IP охоплює патенти, ноу-хау та торговельні марки, створені до отримання гранту. Вони залишаються у власності стартапу, і хоча грантодавець не претендує на такі права, він має право отримати невиключну ліцензію для цілей проєкту. Це означає, що стартап зберігає повний контроль, але мусить надати доступ до вже створених напрацювань задля реалізації завдань програми.

Приклад формулювання: "Виконавець зберігає за собою всі права на Background IP. Однак, з метою реалізації цього Проєкту, Виконавець надає Європейському Союзу та урядам країн-учасниць невиключну, безоплатну ліцензію на використання Background IP виключно для цілей цього Проєкту".

Інша категорія — Foreground IP. Це результати, створені вже після отримання фінансування. Вони теж залишаються у власності стартапу, проте ЄС чи країни-учасники отримують невиключну й безоплатну ліцензію на їх використання для некомерційних оборонних та дослідницьких цілей без права комерціалізації. Таким чином, компанія зберігає потенціал комерційного використання, але мусить ділитися доступом для державних чи наукових завдань.

Приклад положення: "Вся Foreground IP, створена в рамках цього Проєкту, є власністю Виконавця. Виконавець зобов'язується належним чином зареєструвати створені об'єкти IP. Грантодавець (ЄС) отримує невиключну, безстрокову ліцензію на використання Foreground IP для оборонних та наукових цілей без права комерціалізації".

Transfer restrictions: як обмежують передачу прав

Логічним продовженням питань власності є правила передачі розробок. Грантові угоди вимагають від стартапів максимальної прозорості у поводженні з новоствореною інтелектуальною власністю. Компанія зобов’язана повідомляти грантодавця про будь-які наміри продати або передати права.

Обмеження можна умовно поділити на три групи: по-перше, географічні — заборона чи обмеження передачі технологій за межі ЄС та НАТО; по-друге, вимоги щодо призначення технології (end-use), які чітко визначають, для яких цілей вона може застосовуватися; по-третє, контроль за кінцевим користувачем (end-user), що виключає передачу технологій особам чи структурам, які не є уповноваженими оборонними органами країн-учасниць. Такі положення створюють бар’єр довкола європейської оборонної екосистеми й запобігають витоку технологій у небажані юрисдикції.

Приклад формулювання: "Виконавець зобов’язується не передавати, не продавати та не надавати ліцензії на використання продукту або його компонентів, розроблених у рамках цього Проєкту, кінцевим користувачам поза межами Європейського Союзу, НАТО або країн-стратегічних партнерів, визначених в окремому переліку. Винятком є отримання офіційного дозволу від Грантодавця".

Хакатони та матчмейкінг у BraveTech EU

Після визначення правил гри важливо зрозуміти, як стартапи потрапляють у програму. Одним з головних інструментів відбору стають хакатони та matchmaking events. Основними вимогами є реєстрація компанії, наявність прототипу на рівні TRL/BRL 4–6 і готовність до пітчингу.

Учасники підписують NDA для захисту конфіденційної інформації. Це дозволяє команді спокійно презентувати рішення, знаючи, що їхні ідеї захищені. Важливо, що угоди про IP можуть укладатися вже під час проведення хакатонів, аби врегулювати права на створені напрацювання. Стартапи зберігають права на такі розробки, але організатори отримують право використовувати їх для промоції — публікувати фото, відео й презентації. Переможці таких заходів переходять до наступного етапу — переговорів із грантодавцями та потенційними партнерами про R&D чи майбутні контракти.

Типові умови грантових угод ЄС

Умови фінансування є логічним завершенням цього процесу. Грантові програми ЄС, зокрема EIC чи EDF, мають уніфіковану структуру. Обсяг фінансування коливається від сотень тисяч до кількох мільйонів євро. Для українських стартапів у рамках EIC доступні гранти до €500 000. Водночас гранти рідко покривають 100% бюджету — зазвичай 50–90%. У BraveTech EU діє спільне фінансування з українського боку, а в типовій угоді ЄС застосовується схема 70/30, де 70% витрат покриває ЄС, а 30% забезпечує виконавець чи інвестори.

Виплати здійснюються траншами після досягнення визначених етапів. Наприклад, 20% від загальної суми надається після підписання угоди та надання банківської гарантії. Далі 25% виплачуються після першого року роботи за умови готовності бета-версії продукту й проходження "Milestone 1". Ще 25% надаються після двох років — на етапі "Milestone 2", коли готова фінальна версія продукту та оформлена документація. Кожен транш пов’язаний із конкретним результатом, що стимулює команди дотримуватися графіку.

Не менш важливим елементом є контроль. Обов’язковими стають детальна фінансова й технічна звітність. Грантодавець залишає за собою право проводити виїзні аудити, аби переконатися, що кошти витрачаються за призначенням. У разі порушення умов можливе повернення фінансування — і це стандартна практика у грантових програмах.

Що це означає для українських стартапів

Участь у BraveTech EU — це можливість і виклик водночас. Українським стартапам недостатньо мати лише сильну технологію. Важливо бути готовими до суворої юридичної та фінансової дисципліни: чіткого оформлення IP, дотримання правил end-use та end-user, підписання NDA, ведення прозорої звітності й проходження аудитів. Саме ця комбінація інноваційності й дисципліни визначає, чи стане грант справжнім трампліном для виходу на новий рівень комерціалізації.