Я курю, тривожусь, їм солодке — і все одно здаю аналізи вчасно

Я можу бути нестерпною з тими, кого люблю. "Коли ти востаннє був у лікаря? Коли підеш?" — я повторюю це, бо турбуюсь. Але сьогодні я чесно питаю себе. Бо я, як і всі, маю свої слабкі місця.

Ця колонка — не поради. Це сповідь. Щира розмова про речі, які я знаю як лікарка і проживаю — як жива людина.

Куріння: мій гріх і мій страх

Почнемо з гріхів. Я курю. Після вагітності не збиралася повертатись до цього. Але стало сумно, і я зробила хибний вибір — топити біль у нікотині. (Не хвилюйтеся, молоко у мене тоді вже зникло.)

Я знаю, що це фактор ризику раку легень, стравоходу і шлунка. За даними ВООЗ, куріння спричиняє приблизно 85% випадків раку легень і значно підвищує ризик злоякісних пухлин шлунково-кишкового тракту. Найстрашніше, що симптоми часто з’являються вже на пізніх стадіях — саме тому важливо хоча б знати свої ризики. Я думаю про це постійно. Чи є в мене сили кинути? Ще ні. Чи є бажання? Якщо чесно — теж ні. Чи боюся я раку? Дуже. Чи куритиму все життя? Однозначно ні. Чи зупинюся вчасно? Хто його знає.

Але я роблю маленькі кроки. Вигадую відмовки, щоб не курити "прямо зараз". Даю собі тимчасові межі: не курити три години. Прибираю ритуали, пов'язані з курінням. Бо я чудово усвідомлюю, що ця звичка — шкідлива. І що вона не контролює мене, якщо я не дозволю.

Тривожність: хімія страху

Я постійно тривожусь. Я реально можу з’їсти себе думками. Це фактор ризику? Так. Нерви = кортизол. Кортизол = зниження імунітету. Хронічний стрес справді пригнічує імунну відповідь — зокрема, активність NK-клітин (natural killers), які розпізнають і знищують потенційно злоякісні клітини. Дослідження Гарвардської медичної школи підтвердили: тривалий вплив кортизолу знижує здатність організму боротися з потенційно небезпечними клітинами. Зниження імунітету = ідеальні умови для того, щоб клітина, яка мала б зникнути, вирішила залишитися.

Я не втрачаю свідомість щоразу, коли тривожусь. Я працюю над собою. Розбираю ситуації, які виводять мене з рівноваги. Привласнюю свої успіхи там, де звикла себе тільки лаяти. І щодня кажу собі: якщо я тривожитимусь хоча б на 30 секунд менше — це вже перемога.

Солодке: гріх із інструкцією

Я обожнюю солодке. Шоколад у шоколаді з карамеллю, морозивом і горіхами — мені все й одразу, будь ласка. Це корисно для мого метаболізму? Ні. Для шкіри? Теж ні. Чи можна довести себе до інсулінорезистентності й діабету 2 типу? Так. І це не лише про діабет — дослідження показують, що інсулінорезистентність асоціюється з підвищеним ризиком деяких видів раку: грудей, товстої кишки, ендометрію. Порушений обмін глюкози створює "метаболічне тло", яке сприяє пухлинному росту.

Але коли я їм десерт після основної їжі, де були овочі, мій цукор не скаче. І організм не страждає. Ми всі грішні. Просто треба розібратись — якою мірою.

Що я роблю, попри всі слабкості

І попри все це — я регулярно ходжу до гінеколога, роблю УЗД усіх органів, здаю аналізи раз на пів року. Якщо щось болить — я не призначаю собі лікування. Я йду до лікаря по спеціальності. Так, лікарі — не чарівники. Але саме тому я не беру на себе роль всезнаючої.

Я займаюсь спортом. З 15 років я змінювала види активності, шукала те, що відгукується саме мені. Я граю в теніс, їжджу на велосипеді, займаюсь кікбоксингом, знаю правильну техніку вправ у залі, люблю аеробіку. Кожного сезону — щось своє, щось нове. Але це вже 16 років спорту.

Я читаю дослідження з нутриціології. Мене цікавить, як їжа впливає на організм. Я спостерігаю, тестую, розумію більше.

І при цьому — я боюся раку. Боюся його в будь-якому вигляді. Бо він безжальний. Бо в моєму відділенні були люди, молодші за мене. Бо жоден з нас не має гарантії.

Маленькі кроки мають значення

У всіх із нас є слабкі місця. Але це не привід опускати руки. Якщо ми зробимо хоча б один крок у кожній із зон — то в сумі це вже наше персональне 80/20. У поведінковій медицині це називають "ефектом накопичення": невеликі зміни в різних сферах — харчування, сон, рух, емоційна гігієна — разом дають більший ефект, ніж один радикальний крок. І ми справді живемо своє найкраще життя.