Дистанційна купівля житла — чому Україна втрачає інвестиції без цифровізації

Мільйони українців сьогодні оцінюють власну державу за дрібницею: чи можна оформити квартиру, не перетинаючи кордон. Дистанційна купівля житла для військових і тих, хто тимчасово живе за кордоном, досі впирається в один аркуш паперу — особистий підпис у нотаріуса. Поки ця вимога лишається незмінною, кожна відкладена угода забирає в економіки живі гроші.

Скільки коштує Україні одна неукладена угода

Щоразу, коли військовослужбовець чи жінка, яка тимчасово живе за кордоном, відкладає купівлю квартири лише через необхідність особисто приїхати до нотаріуса, країна втрачає не одну операцію. За підписом ховається ланцюг: будівельники, виробники матеріалів, банки, логісти, майстри з обробки приміщень. Кожна не підписана через бюрократію угода вимикає з обороту частину цього ланцюга.

Вперше в історії незалежної країни значна частка потенційних покупців перебуває на фронті або фізично за межами держави. Всі вони лишаються платниками податків і майбутніми власниками житла. Виходить дивний парадокс: ринок фактично каже цим людям — квартиру продамо, але спершу приїдьте поставити підпис особисто.

Та сама перешкода виринає і після завершення будівництва. Навіть якщо квартиру придбали раніше, реєстрація права власності також вимагає особистої присутності. Для частини співвітчизників звична процедура перетворюється на майже нездійсненну задачу, а для держави — на джерело економічних втрат, які виходять далеко за межі одного ринку.

Як може виглядати цифровий шлях покупця

Ідеальна модель виглядає просто: людина обирає квартиру, банк перевіряє платоспроможність і погоджує фінансування, особу підтверджують через цифрову ідентифікацію, нотаріус проводить відеопосвідчення, документи підписують кваліфікованим електронним підписом (КЕП), а право власності автоматично реєструється в Державному реєстрі речових прав. Власник отримує документ, не виходячи з дому.

Для покупця це одна цифрова послуга. Для держави — інтеграція банків, нотаріусів і реєстрів в один безперервний процес, без створення нового сервісу з нуля.

Проте без надійної відеоідентифікації та перевірки КЕП кожна така угода може перетворитися на потенційну ціль для шахраїв. Тому паралельно з відкриттям процедур доведеться посилювати кіберзахист реєстрів і механізми підтвердження особи — інакше зручність обернеться новим типом ризику.

Що показує приклад Казахстану з цифровою іпотекою

Подібні рішення вже не теорія. Казахстан запустив державний проєкт "Цифрова іпотека", у межах якого оформлення житла в кредит відбувається повністю дистанційно: банк, нотаріус і державні реєстри працюють як єдина система. Людина проходить відеоідентифікацію, підписує документи електронно, а право власності реєструється автоматично, без черг і паперових заяв.

Технологічна основа для такого підходу в Україні вже існує. Бракує лише політичних рішень, адаптації законодавства й нормативних умов для їх застосування.

Схожий шлях проходили й інші держави регіону, де війна чи пандемія змушували переносити державні сервіси у формат без черг і фізичних кабінетів. У кожному з цих випадків рушієм ставала не мода на діджитал, а економічна необхідність утримати платників податків і капітал усередині країни.

Хто виграє від дистанційної купівлі житла

Вигода тут поширюється на всіх учасників ринку:

• Покупці отримують доступ до житла незалежно від країни перебування.
• Банки дістають ширші можливості для розвитку іпотечних продуктів.
• Забудовники виходять на аудиторію, яка сьогодні відрізана від угод.
• Держава фіксує додаткові податки, інвестиції та економічну активність.

Для конкретної родини це означає простий вибір: підписати договір із телефону між бойовими чергуваннями чи з орендованої квартири у Варшаві замість того, щоб відкладати рішення на невизначений "після перемоги".

Дистанційна купівля житла — наступний крок цифрової держави

Україна вже має "Дію", електронну ідентифікацію, електронний підпис, державні реєстри та цифрові банківські сервіси. Залишається дозволити українцям не лише купувати квартиру, а й повністю оформлювати право власності дистанційно, так само просто, як сьогодні вони відкривають бізнес чи отримують адміністративні послуги через застосунок.

Цифровізація давно перестала бути питанням зручності. Це питання здатності держави не втрачати своїх громадян, їхні інвестиції та їхню довіру навіть тоді, коли ці люди перебувають далеко від дому.