Шлюб з 14 років — чому це загроза дітям

22 січня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14394, який пропонує нову редакцію Цивільного кодексу України. Текст великий. Але одна норма звучить небезпечно.

Ідеться про статтю 1478: загальний шлюбний вік лишається 18 років, однак суд може дозволити шлюб у "особливих випадках". Для 16-річних це вже знайома логіка. Та в разі вагітності або народження дитини пропонують планку 14 років.

ГО "Дівчата" наголошує: така ідея ставить під загрозу безпеку неповнолітніх. Вона відкриває лазівки. І може легалізувати тиск замість захисту.

Шлюб з 14 років не "вирішує" підліткову вагітність

Вагітність у 14 не робить дитину дорослою. Не додає їй свободи. Не прибирає страх.

Це радше сигнал про кризу. Про вразливість. Про потребу в допомозі.

Коли держава пропонує шлюб як "вихід", вона перекладає відповідальність на дитину. А має робити навпаки: підсилювати соціальний, медичний і правовий захист.

Ми маємо називати речі своїми іменами: 14-річна дитина не може дати повноцінну згоду на шлюб, особливо під тиском обставин чи родини. Шлюб у такому віці часто стає "юридичною ширмою", що приховує експлуатацію або насильство. Ми закликаємо народних депутатів зупинитися і винести цю норму на широке обговорення з правозахисниками та відповідними експертами. Важливо привести законодавство до міжнародних стандартів, де інтереси дітей та їх право на безпеку будуть безумовним пріоритетом.

Ризики норми про ранній шлюб

Ця пропозиція створює небезпечні прецеденти. Вона нормалізує ризик. І послаблює бар’єри.

• Тіло підлітки у 14 не готове до вагітності й пологів, тож зростають медичні ускладнення.
• Шлюб може ускладнити кваліфікацію сексуальної експлуатації та торгівлі людьми, ставши "парасолькою" для дорослих.
• Раннє одруження часто обриває освіту, а з нею і шанс на професію та власний дохід.
• Брак емоційної зрілості підсилює стрес і ризики домашнього насильства, яке дитині важко розпізнати.

Є й ще один дисонанс. Держава хоче "врегулювати" наслідки. Але системно не дає профілактики.

Мова про сексуальну освіту. Про доступні консультації. Про сервіси підтримки в громадах.

Міжнародні стандарти: що зобов’язана врахувати Україна

Україна має міжнародні зобов’язання. Вони про захист дитини. І про нульову толерантність до насильства.

Конвенція ООН про права дитини вимагає захищати неповнолітніх від дискримінації та будь-яких форм насильства. Конвенція Ради Європи про протидію торгівлі людьми прямо говорить про вразливість дітей і недопустимість правових лазівок для експлуатації. А підхід CEDAW наголошує: держава має прибирати механізми, що можуть легітимізувати примус під виглядом "добровільної згоди".

Що має зробити держава замість "шлюбу-латки"

Дитині потрібні не обручки. Потрібні інституції. Потрібні гарантії.

Держава має фокусуватися на підтримці неповнолітніх у вразливих ситуаціях: доступі до освіти, соціальних і медичних послуг, кризових центрів, правової допомоги. Окремий пріоритет це профілактика насильства та експлуатації, а також реальні механізми захисту, які працюють у кожній громаді.

Ми справді хочемо "норму для 14-річних" у цивільному кодексі? Чи все ж норму про безпеку, підтримку й відповідальність дорослих?

Якщо ви поділяєте ці ризики, говоріть про них публічно. Пишіть своїм депутатам. І вимагайте відкритого обговорення з правозахисниками та експертами.