Антидроновий ринок зросте до 2030 — як Україні стати стандартом

"You lose the dollar war" — так прямо, без дипломатії, сформулювали на конференції з протидії БПЛА у Вашингтоні головну проблему сучасної війни. FPV-дрон за $5–10 тисяч знищує техніку вартістю сотні тисяч доларів або змушує застосувати перехоплювач за $1–2 мільйони. Ти програєш не бій — ти програєш економіку ще до того, як усвідомиш масштаб загрози. Саме ця асиметрія вартості формує новий глобальний ринок, який за п'ять років може сягнути $15–22 млрд, а Україна має шанс стати не просто постачальником технологій, а джерелом стандартів для цієї індустрії.

Чому антидроновий ринок формується саме зараз

Ще зовсім недавно counter-UAS сприймався як допоміжна експериментальна ніша десь на периферії великих оборонних програм. Сьогодні ця логіка більше не працює. Дрони радикально зламали економіку війни, зробивши її асиметричною: дуже дешевою на вході й надзвичайно дорогою на виході.

За поточними оцінками, у 2025 році глобальний ринок протидії БПЛА становить приблизно $4–6 млрд, а вже до 2030 року може зрости до $15–22 млрд. Це 35–40% зростання щороку — дуже високий темп навіть для defense-сектору. Зазвичай такі цифри свідчать не про зрілий ринок, а про фазу формування фундаменту, коли всі вже розуміють напрямок руху, але стандарти, доктрина й архітектура ще тільки складаються.

Асиметрія вартості стала головним драйвером. На конференції у Вашингтоні це прозвучало максимально прямо: застосування дешевих дронів проти дорогих систем захисту змушує армії переосмислити всю логіку оборони. Питання вже не в тому, скільки цілей збито, а скільки коштує кожен постріл.

Що робить Україну унікальним джерелом даних

Україна сьогодні — це джерело реальних даних і практичної істини, яких більше ніде у світі немає. На заходах із партнерами НАТО це звучить доволі жорстко, але чесно: якщо ви не тестуєтеся в Україні — вас не існує.

Те, що тут відбувається, це найінтенсивніше середовище застосування дронів у глобальному масштабі. На окремих ділянках фронту використовується понад 300 безпілотників на день, а одна позиція може переживати 50–60 FPV-атак за 24 години. З'явилися cellular-дрони на 4G/5G, агресивний frequency hopping, зашифровані канали управління, які змінюються швидше, ніж встигають оновлюватися регламенти.

У таких умовах антидронові системи не просто тестуються — вони живуть у постійній експлуатації. Їх застосовують сотні разів на день, вони зношуються на 30–50% щороку і потребують безперервної адаптації, а не планового апдейту раз на рік. Саме це створює унікальний потік бойових даних, якого немає ні в США, ні в Європі, і який сьогодні має ключову цінність для формування майбутніх доктрин протидії БПЛА.

Скільки систем потрібно світу і скільки це коштує

Якщо подивитися на глобальні потреби, стає очевидно, що ринок лише розкривається. США оцінюють потребу у 2000–5000 антидронових систем для базового покриття, країни НАТО — у 1500–3000, Азіатсько-Тихоокеанський регіон — у 1000–2500. Для забезпечення лише тонкої лінії фронту необхідно 500–750 комплексів.

При цьому середня вартість рішень у глобальних конкурентів коливається в діапазоні $500 тис. – $2 млн за одиницю, тоді як нові українські розробки можуть заходити у коридор $100–500 тис. з порівнянними або навіть кращими характеристиками. Тут інтерес визначається не емоціями і не симпатією до України, а сухою математикою: співвідношення ціна-якість і перевірена ефективність у реальних бойових умовах.

Для порівняння візьмемо простий розрахунок: якщо середній західний комплекс коштує $1 млн, а український аналог $300 тис., то на ті самі $3 млрд можна закупити або 3000 західних систем, або 10 000 українських. При цьому українські рішення мають бойову статистику застосування, а західні — лише полігонні тести.

Які бар'єри стоять на шляху масштабування

Водночас важливо чесно говорити й про обмеження. Навіть найкраща технологія може не масштабуватися глобально без проходження складних бар'єрів.

Перший виклик — ITAR (International Traffic in Arms Regulations) із горизонтом 12–18 місяців і витратами $100–500 тис. Це не просто бюрократична процедура, а реальний фільтр, який відсіває команди без досвіду роботи з американським регулюванням.

Другий — CMMC Level 2 (Cybersecurity Maturity Model Certification), який додає ще 6–12 місяців до процесу сертифікації. Далі йдуть процедури НАТО, export control і складні procurement-процеси, які у США здатні закрити до половини потенційного ринку.

Саме на цьому етапі багато сильних інженерних команд зупиняються не через слабкість продукту, а через відсутність досвіду роботи всередині defense-екосистеми. Технічна перевага не гарантує комерційного успіху, якщо немає розуміння регуляторних вимог і procurement-логіки великих армій.

Як інноваційний хаб допомагає пройти шлях від інженерного рішення до бізнесу

Саме тому роль інноваційного хаба в Moodro — не класичний акселератор і не венчур заради венчуру. Це спроба побудувати бізнес-міст між реальністю війни та реальністю локального, а згодом і глобального ринку.

Місце, де бойова статистика перетворюється на аргументи для армій і урядів, інженерні рішення отримують зрозумілу go-to-market логіку, а команди не втрачають роки на помилки, які вже були зроблені до них. Ми працюємо з розробниками, які мають технології, але не мають досвіду виходу на defence-ринки, де правила гри суттєво відрізняються від звичного B2B або B2C.

Moodro працює саме в цій реальності. Станом на сьогодні системами компанії постійно користуються понад 120 бойових бригад, отримано NATO Stock Number. Це означає, що рішення перевіряються не гіпотезами, а щоденною експлуатацією під тиском реального бою.

Для команд-партнерів ми надаємо не просто консультації, а практичний досвід проходження сертифікацій, розуміння специфіки procurement-процесів

Антидроновий ринок: чому Україна може стати правилом гри

Антидроновий ринок ще формується. Стандарти ще не зафіксовані, доктрина все ще пишеться. І саме зараз Україна має рідкісну можливість бути не просто постачальником рішень, а джерелом правил гри.

Історія технологічних ринків показує: країни, які першими проходять через масштабні випробування нових технологій, часто стають авторами стандартів. Ізраїль у сфері кібербезпеки, США у технологіях розвідки, Китай у виробництві дронів — усі вони створювали правила завдяки інтенсивному практичному досвіду.

Для України це означає можливість не лише продавати готові системи, а й формувати вимоги до архітектури антидронових рішень, пропонувати доктринальні підходи, встановлювати галузеві бенчмарки. Глобальні армії шукають не теоретичні моделі, а перевірені рішення з доведеною ефективністю.

У нас є бойовий досвід, технологічні команди та зростаючий попит на світовому ринку. Питання в тому, чи зможемо ми перетворити цю можливість на системну перевагу — чи залишимося тільки виробниками за чужими стандартами.