"Німеччина робить недостатньо для України": ексклюзивне інтерв'ю з політексперткою Джесікою Берлін

На початку червня канцлер ФРН Олаф Шольц дав обіцянку поставити Україні значну кількість озброєнь. Втім, процес цього постачання помітно затягнувся.

Нещодавно, приміром, Німеччина вкотре відмовилася надати для ВСУ танки Leopard. В українському МЗС навіть роздратовано нагадали: поки у Берліні ухвалюють рішення, в Україні гинуть люди. Щоправда, це не завадило Шольцу заявити, що під час нещодавнього — і вражаючо успішного — українського контрнаступу німецька зброя відіграла вирішальну роль.

Про те, які насправді настрої панують у Німеччині, чи може вона відмовитися від російської "газової голки" та чи готові там підтримати Україну, Новини.LIVE поспілкувались з геополітичною експерткою Джесікою Берлін. Вона 15 років працювала з урядовими установами, громадянським суспільством і приватним сектором в Африці, Азії, Європі, Близькому Сході та Північній Америці і спеціалізується на політиці безпеки і трансатлантичних справах.

— Яка мета вашого візиту до України?

— Я приїхала, щоб дізнатися, якої допомоги потребує офіційний Київ та українці, а також взяти участь у конференції YES. Ми хочемо доставляти більше спорядження. Я працюю з партнерами довкола Європи, щоб скоординувати наші зусилля і створити фонд, який допоможе українцям вистояти у цій війні та після її завершення відбудуватися. 

Кожен може робити більше. І нам не слід очікувати, поки наші уряди зроблять те, що вони мають. Я останнім часом спостерігаю, що німецький уряд недостатньо робить для України. Як громадянка Німеччини я відчуваю цю відповідальність і на собі, але як європейка роблю все, щоб допомагати більше.

— Для відбудови України попередньо необхідно 349 млрд доларів. Наскільки реально зібрати таку суму?

— Звичайно, відбудова вартуватиме мільярди доларів. Допоможуть міжнародні фонди та уряди. Що ми робимо — постачаємо необхідне для звичайних українців. Також мобілізую великі пожертви від багатих людей, бізнесів, адже планую зібрати кілька мільйонів.

Я започаткувала цей процес, зібрала людей з різних країн Європи, серед них є кілька німців, які мають ті ж наміри, що і я. Тому ми створюємо інфраструктуру для невеликих пожертв — так звані краудфандинги для тих людей, які допомагають українцям чим можуть це зробити. Упродовж шести місяців війни ми змогли доставити до Києва велику кількість гуманітарної допомоги.

— Росія розпочала енергетичне залякування Європи. Як Німеччина готується до зими?

— Я бачу це з обох сторін. Так, зима буде складною, але відносно. Людям доведеться платити більше за енергоресурси. Тому уряд має інвестувати більше коштів, щоб підтримати найбідніших, які не можуть оплачувати рахунки за "комуналку". Це складно, але що може бути складнішим? Українці боряться і гинуть за свою свободу, незалежність, за колективну європейську безпеку. Я думаю, висока ціна на комунальні послуги — це невелика ціна порівняно з тим, що платятять українці.

— Чи знайде німецький уряд альтернаитву російським енергоресурсам?

— Так, уряд Німеччини вже працює над диверсифікацією постачань. На мою думку, ми маємо запровадити більше санкції проти росії. Заблокувати експорт з москви. Зараз шукаємо альтернативні джерела постачання. Це питання "як і коли", а не "якщо".

Друге щодо складної зими: давайте дочекаємося її. Люди говорять, що температура в квартирах зменшиться до 17 градусів, але варто пам’ятати, що за такої температури ніхто не замерзне у своєму ліжку. Це означає, що буде прохолодно в квартирі, потрібно більше светрів, шкарпеток, але це не смертельно.

Я бачила кілька мелодраматичних прогнозів, наскільки холодною ця зима може бути, як Європа замерзне тощо. Я сама пережила дві дуже холодні зими в Афганістані, коли там працювала. Жила в будинку, але коли прокидалась вранці й засинала увечері, то бачила пару від дихання. Ось це був справді холод.

Я носила зимові речі в приміщенні і знаю, наскільки холодною та некомфортною може бути зима. І як потрібно мати нормальну температуру в будинку, щоб перезимувати. Тому якщо європейцям зменшать температуру на кілька градусів — це не смертельно. Українці на початку війни були без води, без тепла, переховувались в бомбосховищах — це була жертва та реальне замерзання.

Політики в Європі мають змінити наратив російської пропаганди щодо тактики залякування. Вони мають давати людям впевненість. Можливо, розпочати кампанію носіння синьо-жовтих шкарпеток і шарфів. Нам потрібно говорити не про те, наскільки холодною буде ця зима, а навпаки, що робити для того, щоб зберігати тепло, безпеку і комфорт кожного. Давайте не забувати що ціну, яку платить Україна, вона неймовірно вища, ніж те, що ми просимо робити.

— В Європі відбулося кілька акцій протесту проти підтримки українців. Чи може російська пропаганда зруйнувати коаліцію довкола України?

— Це дуже важливе запитання. Але відповідь — ні. Вона не зруйнує коаліцію довкола України. Ті протести, що ви бачили в Кельні та інших містах, були організовані лівими та правими силами і російськими німцями. Маються на увазі німецькі громадяни, які родом з росії. Під завершення Холодної війни вони стали німцями. Це не більшість громадян німецького суспільства. Жахливо бачити їхні протести знову і знову.

В Кельні був не перший такий захід і не останній. Щоразу, коли ви бачите такі новини, пам’ятайте — це не більшість німців. Ці люди протестуватимуть зимою, вони мають велику підтримку москви. Більшість німців не сприймає їх серйозно.

Ми також мали тих, хто під час пандемії коронавірусу говорили, що це змова, конспірологія. Вони теж протестували, і ми цих людей досі маємо в Німеччині. Без сумніву, вони теж доєднаються до майбутніх протестів, але це не головний німецький виборець. Вони не змінять німецьку позицію і позицію Альянсу щодо підтримки України.

— Наскільки європейці втомились від війни в Україні?

— Це складно сказати. Правда, що люди втомились. Але вони не можуть почуватись погано днями, місяцями або роками. Це трапляється в багатьох кризах.

Давайте пригадаємо різні катастрофи за останні роки: вибух у Бейруті, повінь у Пакистані, пожежі в Каліфорнії, повінь у Німеччині тощо. Такі кризи мали завжди потужну клікабельність, але з часом до цього спадала увага. Це той феномен, який трапляється у будь-якій країні з будь-якою кризовою темою. Ми в курсі цього.

Перш за все ми маємо зрозуміти, що увага та підтримка України від початку війни стає все сильнішою. На початку ви отримували "Джавеліни" — зараз ви отримуєте "Хаймарси". Військова і фінансова допомога щоразу збільшується, але не зменшується.

По-друге, дуже важливо знати німецьку громадську думку і настрій.  Гляньте на історію за часів німецької незалежності — у нас не було спокійних періодів. Була Перша світова війна, зростання нацизму, Друга світова війна, депресія, відбудова і Холодна війна. Нарешті 30 років потому виникла та надія і сподівання, що ми об’єднана і демократична країна.

У місцевих є запит на спокій і тишу, не бути втягнутим в геополітику, міжнародну безпеку. Американці нас контролювали упродовж років, але, на жаль, ми дозволили нашій економіці упродовж 30 років залежати від російського газу й експорту до Китаю, який щоразу зростав. Економічний двигун нашої демократії був під двома недемократичними партнерами. І зараз вторгнення в Україну продемонструвало кожному, що просто спостерігати — це ненормально.

Ігнорування і корупція політиків призводять до цієї кризи, яка коштувала Україні миру, незалежності й тисяч життів. Німеччині це вартувало енергетичної безпеки, європейської колективної безпекою і грошей, які ми витрачаємо на українську обороноздатність.

— Як німці ставляться до українців і до тих, хто підтримує Україну? 

— Я би сказала, не недооцінюйте німецьку підтримку. Скажу вам жартома зі свого досвіду з відповідей у Твіттері, які я отримую, коли буваю на новинних програмах. Люди пишуть мені з різних куточків світу дуже позитивні коментарі про підтримку України.

Я боялась, що як відверто говоритиму про підтримку України, то отримаю хейт у мережі від божевільних людей

Більшість німців дякують за те, що я говорю про Україну, і запитують, як можуть допомогти. Люди кажуть, що вже надсилали гроші в різні фонди, але хочуть допомогти ще. Така позиція багатьох німців.

Ви можете подивитися, як тисячі німецьких сімей і компаній приймають українських біженців до своїх будинків та офісів. Вчителі працюють з українськими дітьми. Це велика допомога, я вважаю, від звичайних людей. Це стається тихо, не так, як щось гучне, що ви можете побачити в заголовках.

Моя ініціатива має на меті підтримати українців пожертвами, обладнанням, мобілізувати інших. Ми допомагаємо людям відкрити для себе Україну. Допомагаємо з експортом українських продуктів. Наприклад, беремо українських виробників пива, щоб вони могли виготовляти і продавати пиво та продукцію в ЄС. У пабах навіть є така ініціатива: "Випий за Україну". Люди і так втрачають гроші, вони йдуть до пабів і зараз мають можливість купити українське пиво і підтримати український бізнес, пожертвувати Україні.

Ми також допомагаємо українським фешн-дизайнерам просувати їхній одяг на полиці магазинів. Робимо партнерство з ресторанами, організовуємо івенти. Хочемо показати нашим людям українську культуру, музику, їжу та інші речі, які ми любимо й асоціюємо з вашою країною.

Багато європейців не мали можливості відвідати Київ. Вони не уявляють, що таке Україна. Тільки знають про Чорнобиль і про війну. Ми даємо німцям позитивну асоціацію з вашою країною і можливість відкрити її для себе та змінити свої уявлення люті та ненависті на гордість і надію й підтримку. Певна, згодом люди скажуть: "Ми любимо Україну і хочемо за неї боротися".

Також ми заохочуємо, щоб жителі Німеччині бронювали собі вихідні в Україні. Це те, що маємо збудувати і вселити європейцям. Сподіваюсь, ви доєднаєтесь до європейської сім’ї. Україна завжди була частиною Європи, і так має бути й надалі.

— Деякі ЗМІ повідомили, що німецькі землі не готові приймати українських біженців. Це наратив російської пропаганди чи правда?

— Українці мають безпрецендентне право на прихисток і захист. Уряд виділив додаткове фінансування для підтримки біженців. Упродовж останніх тижнів для деяких міст стало складніше приймати біженців.

Коли я жила в Берліні, більшість людей прибували потягом з Польщі і виходили у великих містах та залишались там. Але проблема в тому, що до Берліна щодня прибувають 12 тисяч людей — це дуже багато. Одне місто не може стільки приймати, тому людям кажуть їхати в менші міста нашої країни і реєструватися там. Ця проблема зараз вирішується, але не можна сказати, що біженців уже не приймають. Це зовсім не так.

Ми з чоловіком прийняли пару з Харкова, і вони зараз живуть у нас. Ми були на вокзалі, як і багато інших берлінців, які пропонували прихисток. Українці, приїхавши до Берліна, виходили з потяга і тоді волонтери їх розподіляли по організаційних пунктах та запитували, скільки у кого є місця, щоб прийняти сім’ю або когось одного, або сім’ю з домашніми тваринами. І місцеві жителі підіймали руку і забирали українців. Тому говорити про зупинку щодо прийняття біженців не варто. Їм завжди раді в Німеччині.